Единение
– А що нас, предку, навік єднає –
живого й прах?
– Земля, що назву праотчу має.
Варязький шлях.
Ці краєвиди, що ти їх бачиш.
Хліб, що їси.
І подих степу пахкий, гарячий.
І цвіт з роси.
Ще княжа церква, що уціліла,
та панський сад.
Хатини з глини аж надто білі.
Тополі в ряд.
Ще наша гнана співуча мова.
Дотепний жарт.
На щастя знайдена підкова.
Козацький гарт.
І невичерпне пісенне море.
Вишневий цвіт.
І вишиванок чіткі узори.
І „Заповіт”.
Свидетельство о публикации №116052602239