* * *
Я не забув, я пам’ятаю
усе, що сталось, як було.
Розтала ніч за небокраєм.
Калюжі блискали, як скло.
Ми до кінця не з’ясували
усе, що мали з’ясувать.
Іще світилися квартали
крізь ранку Божу благодать.
Заметушились врешті люди.
Когось трамвай уже гойдав.
Нам не хотілося нікуди
з уже не нашого гнізда.
Мене неначе гад ужалив.
Ти тихо хлипала лишень.
І сонце теж не поспішало
новий запалювати день.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052602090
Свидетельство о публикации №116052602090
Рецензии