Польський щоденник

13 листопада
101
Сімнадцять днів до Нового року, який я зустріну в Польщі. Який я зустріну в холодній дубовій кімнаті, з однією батареєю і вікном, яке при сильному вітрі любить прогинатись. На вулиці ллє дощ, Віталік спить, завтра мені треба вставати і бути на роботі на 1:30 ночі. Сьогодні, всього-то-навсього, 19 день в Польщі. Дні минають надзвичайно повільно, але здається, що я тут вже вічність. Як завжди, коли приходить вільний час треба помитись, попратись, уборка, склеп. Віталік цього не робить. Заснути не можу. Уже який день підряд не можу зігнути пальці в руці.
Десь там, за декілька сотен кілометрів мої друзі і рідні живуть своїм життям, ходять на роботу і переживають приємні тріпи. А я тут. Якби не Віталік, я би точно зійшов з глузду. Робота. Рутина. Поки що, все нормально. Далі буде видно. Залишився 101 день.

4 лютого
Дорогий щоденнику! Вибач, що так довго не писав. Пройшло уже багато часу з мого останнього до тебе звернення і за цей час багато чого змінилося і зробилося, але мені впадло писать і розказувать про все. Віталік аус спочатку до шклярні, а потім на Україну, мене полюбили батьки Арека і тепер, коли я не знаходжу на столі ввечері тортик, або ковбасу, то сильно на них злюсь. Робота. Рутина. Я ж кажу – впадло писать.