Мій дивний сад, твоя краса
Зачарувала та приспала.
Поміж дерев лиш небеса,
Та зелень, що на землю впала.
Стежки, все тягнуть за собою,
Та п’янкий запах квіт бентежить.
Ти умиваєшся росою,
Та промінь за тобою стежить.
Мій дивний сад, ти світ чарівний,
Ти умовляєш заспівати.
Ти то бентежиш, то нестримний.
Весь цвіт насмілився сховати.
Бо вітер, буйний чолов’яга,
Засипав стежки білим цвітом.
Він, зрання стукав в вікна хати
Та передав від хмар привіти.
Мій дивний сад, утоми спокій.
Моя душа, моя розрада.
Рахуєш сумно свої роки
Та листя, що у Осінь впаде.
Ти засинаєш, та мовчиш
Та знову сни, та спів пташок.
Ти зачекаєш до Весни,
Та до відтанувших стежок.
Мiй дивний сад
© Copyright: Александр Бирзула, 2016
Свидетельство о публикации №116052505681
Свидетельство о публикации №116052505681
Рецензии