Як у кожному русі є певний мотив,
Так є причина й в моїх недорухах.
Ти ніколи, мій друже, мене не любив:
У твОїй душі мете завіруха.
Так як сонце улітку пече,
Так мене пронизує твій погляд.
Час невпинно й безжально тече
І ти, на жаль, давно не поряд.
Як серце б’є, качає кров
У грудях, поряд із душею.
Так б’ється пташкою любов.
А я вмираю поруч з нею.
То й що, що вмру?
Без тебе се життя мені не треба.
Ти землю із під ніг забрав мою
А значить, залишилось небо.
залишилось небо
© Copyright: Мореъ, 2016
Свидетельство о публикации №116052503934
Свидетельство о публикации №116052503934
Рецензии