* * *
Немає щастя, то й без нього
ще якось можна в світі жить.
Молитися покірно Богу
чи з викликом горілку пить.
Квиліть, лежати у бездії,
галасувати, проклинать.
Ще в зародку душити мрії
чи слабшого за горло брать.
Без мила, хліба та без солі
ще можна і туди й сюди...
Коли ж Вітчизна у неволі,
синам – як рибі без води.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052502620
Свидетельство о публикации №116052502620
Рецензии