* * *
Я – той вогонь, що він уже не палить,
що ні душі, ні тіла не пече.
На мій останній жар, останній спалах
довірливо схилися на плече.
Тобі не дам я в горі оніміти,
в байдужості схолонути не дам.
Тебе, найкращу й найдобрішу в світі,
внесу у свій не всім доступний храм.
Тож не кривися ти в печалі слізній.
Нас не спіткає більш нещастя знов.
Збулася все ж, хоч важко так і пізно,
нам наша справді сонячна любов.
І нам її боятися не треба,
бо це ніякий у житті не гріх,
що двом взаємна є у тім потреба
на розкіш спілкування і утіх.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052501997
Свидетельство о публикации №116052501997
Рецензии