* * *
Я тебе кохаю до знемоги,
бо для мене ти як неземна.
Разом скуштували ми у Бога
надто чародійного вина.
Стишена й від сорому рум’яна,
очі ледь примружила ясні.
Ти мені ще більше, ніж кохана.
Ти ще більш, ніж суджена мені.
Все у нас попереду з тобою,
все у нас – як у казковім сні.
І родинний палац під горою
злотостінно сяє... в курені.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052501895
Свидетельство о публикации №116052501895
Рецензии