* * *
Жінко люба. Всесвіту перлино.
Відступає танучи імла,
де груді достиглі половини
на чарівній грації стебла.
Я ловлю їх спраглими губами,
млосно божеволію від них,
сповнений такими почуттями,
що від щастя аж спирає дих.
То не просто вища насолода
і не тільки в світі вище з див.
То від Бога щедра нагорода.
Тільки чим її я заслужив?
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052501881
Свидетельство о публикации №116052501881
Рецензии