* * *
Проклята і жадана,
може і не земна ти.
Заподіяла рану –
кинулась лікувати.
Зіллям, тобі лиш знаним,
з чимсь ще пекучішим перцю,
так оброблюєш рану,
що кам’яніє серце.
Ладен я закричати,
тільки сторонніх сором,
бо у вінках хрещатих
ангели в небі хором.
Тонко лунають їхні
мов піонерські горни.
Твердять, що ти не відьма,
а, навпаки, жертовна.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052501836
Свидетельство о публикации №116052501836
Рецензии