* * *
Як же я тебе кохаю,
як страждаю за тобою.
Сам собі часом дивуюсь.
Віри тому все не йму.
Ти – як відблиск водограю,
ти – як небо над водою.
Твій чарівний голос чую,
як архангела трубу.
Ти така зваблива і ніжна
і божественна, і чиста,
і розумна , і дбайлива,
і солодко-запашна.
На вершині білосніжній
з літ своїх знижу намисто
і вручу тобі, красивій
та квітучій, як весна.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052403772
Свидетельство о публикации №116052403772
Рецензии