* * *
Навіщо я пишу оці вірші
з нагоди всіх нездійснених побачень,
що від твоєї гордої душі
відскакують, немов від сітки м’ячик?
Навіщо спалахнув оцей вогонь
і палить серце полум’я підступне,
коли твоїх торкнутися долонь
для мене розкіш просто недоступна?
Навіщо і тривога ця, і біль,
і добровільно вдягнені кайдани,
і сам собі пекучу сиплю сіль
на завдані тобою ж свіжі рани?
Навіщо я тебе отак люблю,
вхопившись за соломинку надії,
коли мені, як тому кораблю
у морі, що воно над ним синіє?
Зачем?
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052403566
Свидетельство о публикации №116052403566
Рецензии