* * *
Заборони мені тебе кохати,
не дозволяй дивитися на тебе.
Як злий володар, кинь мене за грати,
щоб я не бачив ні землі, ні неба.
Ти закатуй мене або повішай,
або спали на вогнищі прилюдно,
чи то живого замуруй у ніші,
щоб я конав там довго й многотрудно.
Бо може й справді гріх мій непростимий,
і заслужив я на найвищу кару
за те, що почуттів своїх не стримав
і що твоїм п’янким піддався чарам.
А бути мав залізним чи кремінним
або сліпим, глухим чи дурнуватим,
чи, як святий в пустелі безгомінній,
думки про тебе геть від себе гнати.
Але мені, на жаль, те не вдається.
Увесь, як є, я сповнений тобою.
Щоб вирвати тебе із свого серця,
то легше поплатитись головою.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052403218
Свидетельство о публикации №116052403218
Рецензии