* * *
У світлиці від місяця світло.
Ллється в двері травневе тепло.
Все довколо розкішно розквітло,
мов повіки зими не було.
По густих пелюсткових наметах
я безлюдним подвір’ям пройду.
Мила, зоряна, лагідна, де ти?
Ну коли вже тебе я знайду?
А, можливо, грудний, срібнотонний,
твій то радісний чується сміх?
Я зірву всі тюльпани червоні,
щоб тобі постелити до ніг.
Української ночі палітра.
Світлі зорі – як смуток в очах.
Запитати б у тихого вітру,
ти в яких забарилась краях?
В одурманливім запаху рути
ніби з холоду дух чистоти.
Я не можу щасливим не бути
вже тому, що на світі є ти.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052402731
Свидетельство о публикации №116052402731
Рецензии