в твої карих очах спочивають гори,
найсолодші мрії сплять у тебе на віях.
ти св'ятіша, ніж всі українські собори,
в тобі покоїться недоторкана віра.
зачасту чуєш зовсім без слів,
дотиками читаєш менне листок за листком.
вся із ниток заплутаних, маси вузлів;
у тобі безліч двокрапок, тире, ком.
ніколи не відкриєшся повністю,
та брехати не будеш,дивлячись в очі.
хоча іноді ти окремо від совісті,
дівчина-загадка, дівчина ночі.
корінням в тобі проросла недовіра,
та ущент заквітла дівоча душа!
ти - немов із-під рук ювеліра -
прекрасно-жахлива, рідно-чужа!
від твоєї посмішки ясніє на небі,
товї слова гріють,як багаття вночі.
ти - моя велика неминуча потреба..
я і так все знаю,все чую,мовчи.
near
© Copyright: Татьяна Миклашевская, 2016
Свидетельство о публикации №116052402603
Свидетельство о публикации №116052402603
Рецензии