Вітер трави коливає,
Гне до самої землі.
Вже косар косу шукає,
Щоб косити на зорі.
З соковитою травою,
Розцвіли в степу квітки.
Умиваються росою,
Мов сльозою пелюстки.
Все до сонця потягнулось,
До проміння і тепла.
Вітерцем їх колихнуло,
Хвиля луками пішла.
По траві, що зеленіє,
Нектаром квіти налились,
Земля від пахощів п’яніє,
Навіть явір нахиливсь.
Не втрачайте часу марно,
Травень швидко промайне.
Крокує літо вже безхмарне,
Свої дива нам принесе.
Промайне весна
© Copyright: Борис Мохонько, 2016
Свидетельство о публикации №116052402006
Свидетельство о публикации №116052402006
Рецензии
