* * *
Навік у пам’яті той день
і вітряний, і тихий.
Ми познайомились лишень
на щастя і на лихо.
Ти романтичному мені
так владно впала в очі,
що називалось і ві сні
ім’я твоє жіноче.
І не пройшов з літами хміль,
і не минеться, схоже.
Спізнав з тобою чортів біль
і мудру ласку Божу.
І що тепер не говори,
а мислячи тверезо,
вниз летимо чи догори,
а ми ж – одні терези.
Весы
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052401716
Свидетельство о публикации №116052401716
Рецензии