* * *
Кохана, я пробачити не можу.
Що не кажи, це вище сил моїх.
Та й надто побиватися не гоже,
хоч сум стискає серце, як на гріх.
Намарні всі розбірки і докори.
Розбиту вазу не зліпити знов.
Це й справді горе, і велике горе,
що ми взаємно втратили любов.
В мені моє залишиться незмінним.
Ти просто мало знала ще мене.
На зміну літу сум повзе осінній.
Але ж і він колись таки мине.
Не муч мене розкаянням, не треба...
І хоч мені тебе вже не забуть,
але коли б і сонце впало з неба,
з тобою в парі нам уже не буть.
Не дорікай, що це для мене просто.
Мені так само важко на душі.
Так важко, ніби я іду на розстріл
чи бачу рідну кров на спориші...
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052401670
Свидетельство о публикации №116052401670
Рецензии