вже котру весну
ллють дощі
не переллють
біль слізьми
з глибини душі
і стало ясно
що ми різні
і стало важко
в грудях
стримувати
лють
бо ллють
дощі
не переллють
біль слізьми
із глибин душі
все ллють і ллють
крізь призму літ
все кров
зливається у піт
серце всихається
від бід
а в тих дощах
не тане лід
бо ллють дощі
не переллють
з глибин душі
криваву лють
й така холодна
та вода
така голодна
мов біда
до болю
бідна
до жалю
огидна
та рідна
кров
така
не рідна
злИвАла
у дощі
Любов...
(ХТ 24.05.2016)
злИвА
© Copyright: Хт Ксения Тим, 2016
Свидетельство о публикации №116052410616
Свидетельство о публикации №116052410616
Рецензии
