* * *
Ми не говорили про кохання,
не чіпали в спогадах минуле.
Зайвими здавалися признання,
що одне до одного тягнуло.
Просто задивився ненароком
у твої красиві й дикі очі.
О, солодкі губи й теплі щоки,
запах твій дурманячий жіночий!
Звикнути до цього неможливо.
Завжди нерозгадане, незнане,
завжди ніби казка, ніби диво,
завжди ніби вперше і востаннє.
У твоїй покорі стільки сили,
що її ніяк не подолати.
Дасть і ангел відрубати крила,
щоб своєю міг тебе назвати.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052305167
Свидетельство о публикации №116052305167
Рецензии