* * *
Полудень дихає сухо.
Степу нагріта черінь.
Лиш прохолодна Синюха
срібло несе вдалечінь.
Циганкувата і хтива,
з жаром у зору золі,
надто вертка й щебетлива,
поруч лежиш на землі.
Більше не зваблюй, не треба,
щоби не сталось біди.
З кручі шугаю у небо,
що визирає з води.
Більше мені вже не жарко.
Любо на той бік плисти.
Поруч зі мною русалка.
Знову то сонячна ти.
Ніби без тебе на світі
вже мені й ходу нема.
Люба, в невидимі сіті
ти попадешся сама.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052304935
Свидетельство о публикации №116052304935
Рецензии