* * *
Ніхто мені не допоможе
у тім, що сталося, кохана.
Ще спогади мене тривожать,
болюча не зашерхла рана.
А за осніженим порогом
твої сліди ще не розтали.
Не збожеволів, слава Богу,
діставшись лиху на поталу.
Усе, чим жив у цьому світі,
у чорну ніч пішло з тобою.
Крізь шиби тьмяно місяць світить
безмовно, ніби смерть з косою.
І справді, мабуть, легше вмерти,
заледенівши у бездії...
Та я хапаюся уперто
за соломиночку надії.
Коли ж скінчиться ночі море?
Коли озвуться треті півні?
Недугом тим же серце хворе,
все тій же віддане царівні.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052304892
Свидетельство о публикации №116052304892
Рецензии