* * *
Ромашки в душу сяють жовто-білі.
Куди веде стежинка польова?
Одне тепер на світі зрозуміло:
любов, що вмерла, більш не ожива.
Пекучий біль колишньої утрати
чуттів давно затерплих не пройма.
Я без жалю каміння б міг збирати,
але його, як бачиться, нема.
Печаль ніскільки не стискає серця.
Ніщо мій дух воскреслий не гнітить.
За випадковий спогад ти не сердься.
Він полонив мене лише на мить.
То я колись був надто нетерплячим.
Тепер бажання взято на засув.
За чим дурненька перепілка плаче?
В житті плачу гіркішого не чув.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052304878
Свидетельство о публикации №116052304878
Рецензии