* * *
Г. М.
Ночі місячні і зоряні.
Повів свіжий від води.
І весняне небо зоряне.
Срібні в сутінках сади.
Вперше мною поцілована,
ти припала до грудей.
Скільки нам ще уготовано
отаких, як ця, ночей?
І хоч щастя нам не збудеться,
тільки в світі є село
те, що в ньому знана вулиця,
де так любо нам було.
О, відомі тільки Богові,
ще дитячі рандеву!
Ти побудь у добрім спогаді,
поки в світі я живу.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052304854
Свидетельство о публикации №116052304854
Рецензии