* * *
Яка ж то ти тепер, вже не моя?
Мені, повір, нелегко уявити.
Я почуваюсь – ніби глек розбитий,
що з ним дурненьке бавилось маля.
Та все ж я в тому горі уцілів,
іще придатний для використання.
А ти кому, як перша і остання,
даруєш сміх, що лине він як спів?
Якщо якийсь нежданий сніговій
тобі в житті до зашпорів дошкулить,
то хоч на мить вертайся у минуле,
осиротілу душу обігрій.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052304835
Свидетельство о публикации №116052304835
Рецензии