Насіння падає у душу,
Насіння падає в мізки,
Від бур`яну ховатись мушу,
Бо квіти в серці проросли.
Я пам`ятаю працю в клумбі –
Була ця клумба кам`яна.
Та ми виховувались в дружбі,
Нам клумба стала дорога.
Ми підсипали туди землю,
Ми розбивали камінці,
І навіть, коли було темно,
Ми світло бачили в кінці.
Нікого я не ображала,
Ніхто не кривдив і мене,
І клумба в праці розквітала,
Ставала краща з кожним днем.
І ось тих камінців не стало,
Земля на клумбі – чорнозем,
І квіти щастям забуяли,
Для внуків клумбу збережем.
Та що це? Що сьогодні стало?
Хто квіти в клумбі поламав?
До неї трактор підігнали,
Щоб він всю клумбу розрівняв.
По серцю гусениці їздять,
Вбивають пам`яті красу,
І сиплять бур`яну насіння,
І нищать райдуги росу…
Клумба дружбы
© Copyright: Жанна Красановская, 2016
Свидетельство о публикации №116052304547
Свидетельство о публикации №116052304547
Рецензии
