* * *
Вже сонце серпневе за гору зайшло.
І світиться в сутінках річка, як скло.
А скелі і верби відбила вода
й дорогу, де з випасу йде череда.
Уже незабаром зупиниться млин.
Ще дужче запахли чебрець і полин.
Вечеряти сіла в садочку сім’я.
Цвірчки невгамовні і спів солов’я.
Вже свіжістю вітер з долини дихнув.
Вже зірочку в небі помітно одну.
А згодом засвітяться всі небеса.
І ночі постане Господня краса.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052301239
Свидетельство о публикации №116052301239
Рецензии