* * *
І я від повсякденщини утік,
утік туди, де царствене і вічне.
Тут незвичайне все, непересічне.
Ані зловмисних типів, ні базік.
Ніщо мене й ніхто не підганя.
Чого найбільше хочу, є в достатку.
Тут не такі, як там, у вас, порядки.
Нема податків, не росте пеня...
І фальші ані крихітки нема.
Природне все, доречне і суттєве.
Жінки – лише русалки й королеви.
Та туга душу й тут чомусь пройма.
Чого ж тоді шукаю у житті?
Чого у цім благополуччі треба?
Якого щастя ще чи манни з неба,
яких удач звитяжних на путі?
На жаль, не знаю того поки й сам,
коштовностей яких, плодів і квітів,
зими якої та якого літа,
який щоб відчинивсь мені сезам.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052301222
Свидетельство о публикации №116052301222
Рецензии