Заплела у коси,місяць темна нічка.
А в серці палає,любов,-ясна свічка.
Пече в грудях наче,немає спокою...
Скажи мені коханий,що буде зі мною?
Чи згасну до ранку,не знавши кохання?
Чи то на світанку,здійсниться бажання?
Стугонить на серці...підкосились ноги...
Майбуть що пізнаю... я свої тривоги.
У саду у темнім...пташка заспівала.
Що дівчина плаче,що не забувала.
Ой пташко,ой пташко...гірка твоя доля.
Немов квітка красна,стоїш серед поля.
Милуєш на зорі,що темної ночі...
Виплакала свої...свої сірі очі.
Питаєш у ночі,питаєш у неба...
Що коханий хоче,чого йому треба?
Та вітри сказали,вітри гомоніли.
Як би любували, то б не шепотіли.
Не розчарували,серденько дівоче.
Тож не плач даремно,він тебе не хоче.
Заплела у коси,місяць темна нічка.
А в серці палає,любов,-ясна свічка.
Пече в грудях наче,немає спокою...
Скажи мені коханий,що буде зі мною?
(Понкратова.О.В.)
Любов ясна свiчка
© Copyright: Лена Грама, 2016
Свидетельство о публикации №116052310742
Свидетельство о публикации №116052310742
Рецензии
