Не забувай мене, не забувай

Не забувай мене,не забувай.
Зоря на небі он де,засіяла.
В саду зеленім заревів бугай.
Та шелестом,трава все розказала.

Ось тиха ніч у дім мій увійшла,
Тебе мені неначе нагадала...
Я так кохала,жити не могла.
Я так кохала,ледве не пропала.

Не забувай мене,не забувай.
Вітри співають в волошковім полі.
І грає,-зір веселий диво край...
Тож я всміхаюсь,дивлячись по волі.

І бачу зорі,бачу ніч іде...
Біжить струмком кохання перед мене.
І спогади на поводі веде,
Моє життя ще юне,та зелене.

Ця тиха ніч де чути шорох ніг.
І чути голос,тупіт край дороги.
Схрестилися кінці наших доріг.
І тягнуться у слід,-наші тривоги.

Не забувай мене,не забувай.
Запам'ятай як світять нині зорі.
Кохаю я і ти мене кохай...
Весь вік у щасті,чи то буде в горі.

Не забувай мене,не забувай.
Запам'ятай слова мої до слова.
Через роки,життя наше нехай...
Стрічає ніжна що між нами мова.

І погляд ніжний,ніжний дотик рук.
Усмішка що на зустріч виринає.
І серця стук...твого і мого стук.
Від того що воно тебе кохає.

Незабувай мене,не забувай.
Зоря на небі ондечки упала.
Кохаю я і ти мене кохай,
Щоб я сильніш іще тебе кохала.
 (Понкратова.О.В.)