* * *
Літала птиця в небі, ой, літала.
Як символ волі був її політ.
А в низині, де урвища і скали,
білів розкішно терниковий цвіт.
Блистіла річка у стрімкому плині.
Від вітру ледь гойдалося гілля.
І прошкувала до села людина.
Було з усього видно, що здаля.
Літала птиця в небі, ой, літала.
Нарешті сіла, вибившись із сил.
Вона свою вітчизну добре знала
по степовій високості могил.
Людина, що вернулася додому,
повільно змила із обличчя пил.
Усе до болю рідне і знайоме
вертало юність, додавало сил.
Оце і все, спитаєте? Звичайно.
А що до цього ви хотіли ще?
Ще відчинились двері в хаті крайній.
Назустріч мати кинулась з плачем.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052205279
Свидетельство о публикации №116052205279
Рецензии