Світлій пам'яті поета
Гончаренка Василя Андрійовича.
Спалахнула й скотилася зірка,
Розчинилась у вічності тьмі,
Від поезії дерева гілка
Відчахнулась в скорботі німій.
Вже вогненних рядків не напише
Для нащадків поета рука.
Не закличе до щирості віршем
І до Правди не загука.
Десь пішов у далеку дорогу,
Із якої нема вороття.
Свою віру поніс, як хоругву,
У щасливе і світле життя.
Бо хотів лише гарної долі
Для держави і для сім'ї,
І страждав від душевного болю,
Йому сльози чужі, як свої.
Він - митець і велика людина,
Син, поет для народу свого.
І не зітре лиха ця година
Ні ім'я, а ні слави його
Скотилася зiрка
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2016
Свидетельство о публикации №116052108411
Свидетельство о публикации №116052108411
Рецензии
Царство небесне Василю Андрійовичу. Світла була людина, справжня.
Брожу тут по Ваших віршах, Олено Петрівно. Завтра у 5 класі урок літератури рідного краю, будемо читати Вас.
Елена Музыка 08.02.2021 15:30 • Заявить о нарушении
Брожу тут по Ваших віршах, Олено Петрівно. Завтра у 5 класі урок літератури рідного краю, будемо читати Вас.
Елена Музыка 08.02.2021 15:30 • Заявить о нарушении