Моя Гуцульщина

Моя  Гуцулія.

Народилась  я  в  горах  Карпатських,
Колисали  мене  там  смереки ,
Роси  умивали  полонинські,
Берегли  дитинство  лелеки.

Виростала  в  любові  й  коханні,
Страшно  злилася  лиш  на  сороку,
Що  будила  мене  на  світанні,
Вівці  випасати  на  толоку.

А  як  треті  півні  кричали,
Починало  все  птаство  співати ,
Косарі  свої  коси  клепали,
Щоб  трави  в  покоси  зрубати.

Бабуся  шептала  щось  на  іконці,
Від  усього  дурного –  цурного,
Кіт  клубочком  згортався  на  сонці,
Молочка  скуштувавши  парного.

Джмелик  грубо  грав  на  тромбоні,
І  фальцетом  співали  стрикози,
Пес  вахту  ніс  на  своєму  кордоні,
Чатував -  чи  немає  загрози ?

Коли  сонце  ставало  опівдні,
Усі  трелі  й  музики  стихали,
Перед  спекою  всі  були  рівні,
Десь  у  холод  сховатись  шукали.

Косарі  несли  з  брусом  баклагу,
Розбавляли  водою  гуслянку,
Тамували  утому  і  спрагу,
Пили  холодну  з  глиняного  збанку.

Гуртом  сідали ,  про  щось  гомоніли,
Хто ,  що  мав,  із  торбинок  виймали,
Над  горами , як  громи  гриміли,
Швидко  сіно  в  копиці  складали.

Вітер  з  хмарами  разом  в  команді,
Шалено  в  копицях  буянив ,
Так  солодко  спалось  на  веранді,
Коли  дощ  по  дахах  деребанив.

А  коли  зроблено  було  роботу,
В  такі  дні  ми  сиділи  на  ганку,
Дощ  вмивав  усі   дні  і  суботу,
Дідусь  одягав  вишиванку.

Наставала  неділя  у  горах,
Святкували  гуцули  в  сто  балів,
Вітерець   розносив  по  просторах,
Звуки  скрипки , сопілки , цимбалів.

Дитинства  знов  згадую  миті,
І  бабусю  у  білій  хустинці,
І  юності  роки  прожиті,
Запашні  пиріжки  на  полиці.

Сумую  за  юності  раєм,
Не  раз  повернутись  волію,
Усім  серцем ,  всією  душею,
Люблю  я  свою  Гуцулію !


Автор: Н.П.Рубан.