Літо дрімає на ганку.
Терпко гірчить деревій.
Мама колише до ранку
Скарб найпрекрасніший свій.
Спи, моє дитятко, люлі.
Сонко і Дрімко вже сплять
І не туркочуть нам гулі,
І на даху не сидять.
Тиша. Лише колискова
Шепотом трав колиса.
Чом після кожного слова
Котиться болем сльоза?
Пухлі чому рученята?
Голод сміється з пітьми.
Суд чинить,з хати до хати,
Смерть над живими людьми.
Стихли обоє, спочили
Вічним тихесеньким сном.
І розпростер свої крила
Янгол над мертвим селом.
Голод
© Copyright: Елена Борисенко 5, 2016
Свидетельство о публикации №116052108282
Свидетельство о публикации №116052108282
Рецензии