Свiтанок

Cвітанок…Край неба розовіє.
Додолу стелиться туман.
Самотньо я стою, а серце плаче,  мліє,
Бо вся любов влилась в обман.


Де справжнє- те моє  кохання
У тьмі без тебе гину я.
Живу і мрію мов востаннє
Біжить  життя , мов швидка течія.


Рецензии
Ну, що ж: помрій, моя красуне,
Втамуй і смуток, і печаль.
Чи ж випадуть щасливі рУни,
Чи знов чкурне коханий в даль?

Та... може і не стАлось дИва,
Як і любові не булО...
Хіба ти з ним булА б щаслива?
Невже не відчувала зло?

Наповни сЕрденько світанком,
Вмий личко свіжістю струмка,
Надію пЕсти тихим рАнком,
Щоб дОленька булА стрімка,

Щоб радість щира, стоголоса
Коханням пОвнила життя,
Вплітай барвінок в довгі коси,
Та вір у добре майбуттЯ.

Вірш сподобався. Я ніколи не пишу коментарів на нецікаві роботи. Ваша - "зачепила".

З повагою до творчої особистості
просто А.К.

Андрей Королёв 7   07.03.2024 01:35     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.