Розправа
Істеричні залунали крики.
І залопотіли черевики.
Аж лящало дрюччя та лозини
об тверду, мов кам’яну, стежину.
Ті удари сипалися градом
на чушуйне, гарне тіло гада.
І вузлилось від ударів тіло.
Білий світ став чорним, а не білим.
Спершу гад сичав, лякав неначе.
Потім звивсь, мов на плиті гарячій.
Лиш як став мотузяно-безсилим,
то убивці раптом відступили.
Ще гуртом з’ясовували гучно,
хто по лобі бив, а хто невлучно.
Так вужа, сприйнявши за гадюку,
прирекли на неймовірні муки.
Расправа
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052001919
Свидетельство о публикации №116052001919
Рецензии