До дня Перемоги

          Всім загиблим у війнах заради
          миру і життя присвячую

Я дякую за перемогу діду,
Пилипу діду і усім дідам,
що захистили нашу землю рідну
від ворогів-фашистів. А ще вам
хотілось нагадати перемогу
народів світу в Другій світовій.
За ту неоціненну допомогу,
яку отримали усі в війні ми тій.

За те, що стільки самих різних воїв
за мир і щастя наше полягло.
За невідомих тисячі героїв,
що захищали місто і село.
Естонців пригадайте, білорусів,
татар, таджиків, чехів, латишів,
поляків, українців і французів,
усіх національностей бійців.

За тих, що днями й темними ночами
кували перемогу у тилу.
І довгі роки власними плечами
тримали фронт, „лупали ту скалу“…
Здолали разом всі нациста-звіра,
зірвали з нього хижого тавро.
І їм допомогла у цьому віра,
безмежна віра в щастя і добро!

Надія теж людей не покидала
на кращу долю, радості часи.
Ну а любов серця їм зігрівала,
вела вперед, крізь гори і ліси.
Закінчили похід свій у Берліні
і над Рейхстагом встановили стяг.
Давайте пригадаємо ми нині
героїв тих, що полягли в боях.

Загиблим віддамо останню шану,
схиливши низько голови свої,
із Чехії, Литви і Казахстану.
Ніколи не забудем подвиг їх.
Мільйонам, що пішли тоді із димом,
живцем згорівши в лагерних печах.
Життя, на жаль, стрімке і пілігримом,
весняним снігом тане на очах…

Невже ж не хватить мудрості народам
сказать назавжди ні страшній війні?!
Невже свій ум і честь, свою свободу
ми віддамо в заклання сатані?!
Невже останнім часом всі ми стали
все менше й менше не схожі на людей –
бездумно божу заповідь попрали,
позбавимо майбутнього дітей?!.

20.05.2016