* * *
Зіркова чаруюча дріж.
І місяць – як Господа мрія.
Приходить безсоння частіш
від того, мабуть, що старію.
А час зупинився немов.
Здається, життя припинилось.
Десь потяг далекий пройшов.
І то вже для мене як милість.
Я знову під рокіт коліс
напівзасипаю в утомі.
Увесь я під ковдру заліз,
сховався, як миша в соломі.
Та марно, бо тисячі дум,
як бджоли, насіли на мене.
То радість нахлине, то сум,
то всякі проблеми буденні.
А ночі немає кінця.
Вона невичерпна, як море.
То бачаться отчі місця,
а то ще несходжені гори.
Неначе у кадрі кіно,
спливають події і люди...
І я не шкодую за сном.
Він, вічний, у мене ще буде.
***
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116052001878
Свидетельство о публикации №116052001878
Рецензии