Чарівне дитинство тривало
В селі, серед квітів і жита.
Нам щастя весна дарувала,
Надію приносило літо.
Я згадую очі блакитні,
Обійми і небо безкрайнє.
Шуміли лани оксамитні
Коли ми гуляли востаннє.
Минали роки і події,
Мінялись місця й переваги.
Мені бракувало надії...
Мені бракувало уваги...
Блукання у довгій розлуці
Між нами постало стіною.
Ми друзі, та тільки в Фейсбуці,
Ти поряд, але не зі мною...
• 20.02.2015 •
Блакитнi очi
© Copyright: Ева Романенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051909594
Свидетельство о публикации №116051909594
Рецензии