Смутком всі думи сповиті...
Може, мені хтось наврочив,
Що мені, кожної миті, -
Пекло вдивляється в очі?..
Чом би, було, - не радіти
Сонцю і росам ранковим
Так, як радіють всі діти
В День Чудотворця Миколи?
Так, як собака радіє -
Теплій і чуйній долоні?..
Віра, любов і надія -
Дятлами довблять у скроні!..
І, врешті решт, - я здаюся.
Скину з очей ту полуду!
Просто, - піду помолюся.
Де – і про вас не забуду...
Смутком всi думи сповитi...
© Copyright: Андрей Бабич Днепр, 2016
Свидетельство о публикации №116051910313
Свидетельство о публикации №116051910313
Рецензии