Между прочим

Когда буду седой совсем я,
Некрасивой, с выцветшим взором,-
Я останусь твоей Вселенной,
Хоть для всех - сверкну метеором!

Я всю жизнь была тебе верной,
Хоть казалась - ведьмой и коброй...
Между прочим, коль откровенно,
То была я глупой и доброй!

Безобидной и несинхронной,-
Ни с теориями, ни с практикой:
И болела во мне ирония,
Локотками и всей галактикой!

А молва как меня судила,-
Что не шла я в буран по вехам,
Что душа моя в свет выходила
Забинтованной белым смехом!

Я иду, как по полю минному,
Через жизнь, но твержу прилежно я:
Да усвойте же вы хоть минимум:
"Люди, будьте взаимно вежливы!"

Коль была б на то моя воля,
Я бы всюду писала курсивами:
В этом мире так много горя,-
Люди, будьте взаимно красивыми!

                ***

Ліна Костенко – Між іншим

Коли я буду навіть сивою,
 і життя моє піде мрякою,
 а для тебе буду красивою,
 а для когось, може, й ніякою.
 А для когось лихою, впертою,
 ще для когось відьмою, коброю.
 А між іншим, якщо відверто,
 то була я дурною і доброю.
 Безборонною, несинхронною
 ні з теоріями, ні з практиками.
 і боліла в мене іронія
 всіма ліктиками й галактиками.
 І не знало міщанське кодло,
 коли я захлиналась лихом,
 що душа між люди виходила
 забинтована білим сміхом.
 І в житті, як на полі мінному,
 я просила в цьому сторіччі
 хоч би той магазинний мінімум:
 — Люди, будьте взаємно ввічливі! —
 і якби на те моя воля,
 написала б я скрізь курсивами:
 — Так багато на світі горя,
 люди, будьте взаємно красивими!