* * *
А це ніщо не інше, як розрив.
Але за віщо ця гірка розплата?
Листи й вірші я щойно попалив.
Вже більше їх тобі не прочитати.
Мов деревину вітер поламав,
й гілля, поволі в’янучи, вмирає.
За голову хапаюся, як мавр.
Як буть мені без тебе, ще не знаю.
А призвела до цього, люба, ти.
Проте чи ж можу я тебе корити?
Без сподівань, без мрії, без мети
я почуваюсь ніби небожитель.
Ніяких на майбутнє перспектив,
хоча й до цього не спізнав я свята.
Це остаточний поміж нас розрив.
Немов за гріх тяжкий гірка розплата.
Уже ничто другое, а разрыв
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051802240
Свидетельство о публикации №116051802240
Рецензии