Плуг

И засмеялась оттепель: пора!
За Чёрным Полем, за Великим Лугом,
смотрю: мой прадед, и пра-пра, пра-пра,
За временем идут все, как за плугом.

За полем - поле, - вижу я сама:
За Чёрным Полем, за Великим Лугом,
Они в тумане, сами как туман,
За временем идут все, как за плугом...

У Вечности походка-то - тверда!
За Чёрным Полем, за Великим Лугом,
Свободна, горделива, молода -
Неужто я - иду уже за плугом?!

И что вспашу? Засею поле чем?!
За Чёрным Полем, за Великим Лугом,
Неужто растворюсь вдали совсем,-
За временем иду я, как за плугом...

                ***



Лiна Костенко

І засміялась провесінь: – Пора! –
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом –
дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра –
усі ідуть за часом, як за плугом.

За ланом лан, за ланом лан і лан,
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом,
вони уже в тумані – як туман –
усі вже йдуть за часом, як за плугом.

Яка важка у вічності хода! –
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Така свавільна, вільна, молода –
невже і я іду вже, як за плугом?!

І що зорю? Який засію лан?
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Невже і я в тумані – як туман –
і я вже йду за часом, як за плугом?..