Достатньо пити нам сухих розлук,
Нам краще в кавi iх уже втопити.
Хоч справжню нiжнiсть не вiддерти з рук,
І справжню дружбу з кави не вiдпити.
Потрiбнi вулицi, потрiбен з ними Львiв,
Ось тiльки смутку буднiв не потрiбно.
Я доберу до Львова трохи добрих слiв,
А вiн до мене бажане та рiдне.
І погуляє серце мiстом до кiнця,
I знов почне прогулянку спочатку.
Скоштує свiжого i теплого млинця,
І вип'є Львiв помалу, попорядку.
Для нас разом тут зручне укриття,
Відліпимось від старої домівки.
Над нашим дахом Львівського життя,
З минулого не зашуршать листівки.
Папiр в чорнилі, ранок за вiкном,
А хмари скожi мов на пiнку кави.
Душа нап'ється цим новим вiршом,
Спокiйним, лагiдним, i все ж ласкавим.
Тут не побачити, як плавають човни,
І лай собак, які тут є, не чути.
І щоб тепло це львівське зберегти,
Я хочу Львів у серце загорнути.
Во Львове
© Copyright: Александр Нетаев, 2016
Свидетельство о публикации №116051702546
Свидетельство о публикации №116051702546
Рецензии