Калюжа
А щоби вийняти з калюжі
те коліща старе, іржаве,
розбиту пляшку, дроту кужіль,
порожню баночку від кави...
А ще трухляву деревину,
що випирає цвях із неї,
й крихку розламану цеглину
та комунальну батарею...
То враз полегшає на серці.
І стане все тоді як треба.
Мов у казковому озерці,
в калюжі відіб’ється небо.
У невпізнанності чарівній
у ній побачиться довкілля
і в першу чергу, мов царівни,
стрункі берізки білі-білі.
І стане світ, як на початку,
безпечним, чистим і безгрішним,
що вмить злетяться янголятка
у ній пополоскати ніжки.
Лужа
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051502347
Свидетельство о публикации №116051502347
Рецензии