Відчуття Вітчизни
Вітчизно дорога, за хліб тобі спасибі,
за древність чарівну між цих розлогих піль,
за те, що я в житті зробив несхибний вибір,
за доленьку твою узявши в серце біль.
У світі над усе люблю твій стольний Київ
й село, де отчий дім у синій світ білів,
де вчили все робить і жити неабияк,
де я найкраще взяв від Бога і батьків.
Все любе тут мені, усе до болю знане,
уся оця земля мов з чистої роси.
Як хороше мені на сонячній поляні,
де птахів і цвірчків чарівні голоси.
Якого ще в житті мені потрібно раю,
яких ніжніших слів та вищих почуттів?
Вкраїно золота, з тобою все я маю,
без тебе на землі і жити б не хотів.
Та поки ще ходжу я не від щастя п’яний,
не просто, як гультяй, з трояндою в руці.
Я подихом своїм Вітчизні грію рани.
І щоб не так пекло, розгладжую рубці.
Чувство Родины
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051401776
Свидетельство о публикации №116051401776
Рецензии