Чарівна зима
О, який глибокий і пухнастий сніг
устелив подвір’я, притрусив поріг.
Прокидає батько стежку до зорі.
І немов із казки – місяць угорі.
Я до краю повен дивних почуттів.
Вирина, як човен, з-під замету хлів.
Вишня, мов княгиня, одягла шолом.
Хтось біля криниці брязкає відром.
Бачені уперше велич і красу
спогадом священним в серці пронесу.
Поля далеч біла. В небесах – пітьма.
Вбрала в срібло батька чарівна зима.
Сказочная зима
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051201994
Свидетельство о публикации №116051201994
Рецензии