Зоря світанкова
Пломеніє зоря світанкова
над схолоджених росами нив.
А щоб юність вернулася знову,
як тоді б, лиш тебе полюбив.
Хай були б і намови, і зрада,
в світі цім – наймиліша лиш ти.
Знов такі ж, як пожовклі в шухлядах,
все писав би тобі я листи.
Темні очі й розкрилені брови.
І співучого сміху мотив.
Не ображу ні вчинком, ні словом,
не виню, як ні в чім не винив.
Будь же й кимось, як мною, кохана.
Та щоб гірко не склалось тобі,
я лише проминуще постану
у твоїй нетривалій журбі.
Утренняя заря
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051201982
Свидетельство о публикации №116051201982
Рецензии