Я уже з тобою попрощалась...
От такі сумні реалії в ці дні.
Другом ти не став, так як гадалось,
Ти коханням став моїм на цій Землі.
Та було кохання нетривале,
Тільки мить... і все, немає вороття,
Як ту пісня, що лунала, обірвали,
Так кохання — мрії, щоб на все життя...
А тепер прийшов вже час прощання,
Серце і душа в сумному сповитку,
Бо здається, щастя мить остання…
Нарікаю я на долю на таку.
Сумне прощання
© Copyright: Нина Лукьяненко, 2016
Свидетельство о публикации №116051107724
Свидетельство о публикации №116051107724
Рецензии