* * *
Я іду між ранкових заграв.
А душа, як ріка, виграє...
Я ще вчора Вкраїни не мав,
а сьогодні вона в мене є.
Тепло пахнуть чебрець і полин,
пахнуть так, що аж хочеться жить.
Я такий у краю не один,
що люблю цього неба блакить.
Я шаную прадавне село,
де маєтки споруджував князь.
Милозвучна і чиста, як скло,
тут і мова моя збереглась.
Уціліли і гребля, і млин,
де ще прадід мій зерна молов.
Гірко й солодко пахне полин.
Аж гуде степова моя кров.
Я иду между утренних зарев
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116051001971
Свидетельство о публикации №116051001971
Рецензии